Вінчання — важлива подія. Але бувають випадки, що воно є повторним. Про всі секрети цього дійства і піде мова в статті.
Зараз прийнято проходити таїнство вінчання після декількох років спільного сімейного життя. Можливо, це цілком правильне, логічно зважене рішення, адже лише поживши з чоловіком, можна остаточно зрозуміти для себе, чи є спільне майбутнє і той таки це людина, з якою «і в вогонь і в воду».
Крім того, психологами доведено, що подібні стреси повсякденного сімейного життя оживляють згаслі почуття, пробуджують колишню пристрасть і налаштовують на новий етап, адже фактично, вінчання – це ще одне весілля, після якої, за всіма канонами, обов’язково слід медовий місяць. Сьогодні ми поговоримо про те, чи можна вінчатися вдруге, як це правильно робити і обговоримо ставлення церкви до такої процедури.
Чи можна повторно вінчатися в церкві другий раз, кілька разів з іншою людиною після розлучення, вдові?
З давніх часів православні святкували весілля молодих саме після таїнства вінчання. Вважалося, що в такий спосіб шлюб заключился не тільки на землі, але і на небі. Тоді, як і зараз, шлюб потрібно було реєструвати і в уповноважених органах, але ось він вважався законним, тільки після проведення обряду заручення і вінчання. Цей закон був прийнятий у далекому 1723 році, побожним християнином Петром І.
В наш час законні спілки, в першу чергу, полягають у ЗАГСах і лише деякими дублюються в церквах. Пояснюється це розумінням самого таїнства «вінчання». Адже переказ свідчить, що неможливо розірвати шлюб, скріплений небесами.
Вінчання – дуже стародавній обряд, тому з ним пов’язано безліч традицій, звичаїв, заборон, забобонів, прислів’їв і приказок. Церквою дано чіткий перелік причин, за якими шлюб у Храмі Господньому вважається неприпустимим:
- Наявність 3-х і більше шлюбів, розірваних раніше
- Наявність близьких (до 3-го коліна) родинних зв’язків між брачующимися
- Не проходження раніше обряду хрещення ким-небудь із наречених
- Наявність не розірване цивільного або церковного союзу
- Належність партнерів або одного з них, до якої-небудь іншої віри (мусульманства, буддизму, іудаїзму).
Православна віра виступає проти розлучень. Розлучення засуджуються, але зізнається, адже людина по суті своїй немічний і деколи має право зробити помилку. Варто відзначити той факт, що раніше союз вважався розірваним тільки в разі смерті одного з подружжя. Розірвати священні узи, пов’язані церквою не так просто, як підписати заяву про розлучення, але все ж можливо.
Вінчання
Церква має певний перелік причин, за якими вінчальний союз може бути розірваний єпархіальним архієреєм. Приводів для цього кілька:
- Перелюб або ж зрада одного з подружжя
- Законне вступ одного з подружжя в союз з іншим людиною
- Відмова одним з пари від православ’я
- Наявність у одного з подружжя аморальних вад (онанізм, лесбіянство, гомосексуалізм, зоофілія, трансвестизм, педофілія, некрофілія)
- Звідництво (тобто сприяння у задоволенні статевої пристрасті позашлюбними зв’язками) та снохачество (тобто статеві зносини глави сім’ї з молодшими жінками, зокрема з дружиною сина)
- Поява після шлюбу хвороб, що передаються статевим шляхом (сифіліс, СНІД, гонорея, ВІЛ, гепатит тощо)
- Тривала відсутність одного з подружжя. Мається на увазі, коли людина пропав без вісті
- Заподіяння шкоди самому собі в такій мірі, що виконання подружнього обов’язку стає неможливим
- Замах на життя або здоров’я чоловіка або дітей другим партнером
- Отримання вигоди з гріхів або ж недуг партнера
- Наявність невиліковних психічних відхилень у одного з партнерів
- Наявність у одного з подружжя таких хвороб як алкоголізм, наркоманія, токсикоманія
- Вчинення одним із подружжя одного або кількох смертельних гріхів, а також довічне ув’язнення половинки
- Зроблений, без відома і погодження з чоловіком, аборт
Дозволено повторне вінчання
Як бачимо, навіть священний шлюб розірвати. Виникає питання, а чи можна вступати в церковний шлюб повторно? В Євангелії сказано, що право на другий шлюб має тільки той з колишнього подружжя, який не був грішний і не з вини якого стався перший розрив. Але якщо винуватець щиро покаявся у скоєному, гідно виніс покуту – покарання, обрана священнослужителем (паломництво, постование інше), то і у нього є можливість укласти союз із новим обранцем повторно. Вдови або вдівці також мають повне право на другий церковний шлюб.
Друге повторне вінчання у православній церкві: правила
Вінчання – важливий крок, який обов’язково повинен бути свідомим і виваженим. Приймаючи його, не варто гнатися за модою, потурати бажанням коханого/коханої, або ж переслідувати ще якісь цілі. Це має бути тільки ваше, розумне і повністю усвідомлене рішення. В ідеалі, вінчання відбувається один раз у житті людини. Але реалії такі, що знайти ідеал складно, тому трапляються розлучення, після яких життя не закінчується. Більшість розлучених пар все ж не опускають руки, знаходять свої другі половинки і хочуть пережити таїнство вінчання ще раз.
- Перед вінчанням пара обов’язково повинна причаститися. Для цього слід дотримуватися посту хоча б 3-4 дні перед самою процедурою
- Годин за 12 до самого таїнства бажано взагалі не вживати ні їжу, ні воду. Якщо до шлюбу у пари вже був інтимний зв’язок, перед причастям добре б утриматися хоча б кілька днів
- Безпосередньо перед самим причастям молоді вимовляють деякі молитви, а саме: Господа Ісуса Христа, Божої Матері і Ангелу-Хранителю і Послідування до Святого Причастя
- Традиційно, церемонія вінчання не проводиться без обручок, 2-х ікон (одна з зображенням Ісуса Христа, друга – Божої Матері), 2-х вінчальних свічок і вишитого рушника (рушника)
- Все це необхідно підготувати заздалегідь. Напередодні таїнства кільця передаються священика, для благословення. До речі, вважалося, що краще всього підходить для молодої срібне, а для молодого – золоте кільце.
- В сімейній парі чоловік ототожнюється з Христом, а дружина з Церквою. Саме золото є символом Божественної Слави Христа і Єрусалиму Небесного, а срібло символізує духовний світло, чистоту і благодать. Зараз навіть церква не звертає на цей факт особливої уваги, але якщо є бажання, то ви можете врахувати і цей нюанс.
Вінчання
Церемонія церковного одруження умовно ділиться на 2 чинопоследования – заручення і вінчання.
- Господнє заручини є певним визнанням молодих перед церквою, Богом і присутніми на церемонії гостями.
