Яку планету вважають найбільшою у відомому Всесвіті

Коли мова заходить про космічні масштаби, звичні земні уявлення просто перестають працювати. Навіть найбільша планета нашої Сонячної системи, Юпітер, виявляється далеко не рекордсменом у масштабах усього Всесвіту. То яку ж планету астрономи називають найбільшою з відомих на сьогодні? Відповідь може здивувати, адже цей об’єкт виявили зовсім недавно й він кидає виклик звичним моделям формування планет.

Яка планета найбільша у Всесвіті: знайомство з TrES-4

Найбільшою відомою планетою за межами Сонячної системи вважається газовий гігант TrES-4. Його виявили 2006 року в рамках проекту Trans-Atlantic Exoplanet Survey, і відтоді він не перестає дивувати дослідників. Розташований приблизно за 1400 світлових років від нас у сузір’ї Геркулеса, цей об’єкт обертається дуже близько до своєї материнської зірки — набагато ближче, ніж Меркурій до Сонця. Повний оберт навколо зірки він здійснює лише за три з половиною земні дні.

За розмірами TrES-4 приблизно в 1,7 раза перевершує Юпітер, хоча його маса становить лише близько 84 % юпітеріанської. Такий парадокс пояснюється надзвичайно низькою густиною планети — вона менша, ніж у коркового дерева. Саме тому TrES-4 відносять до класу так званих «пухнастих планет». Близькість до зірки розігріває його атмосферу більш ніж до 1200 °C, через що газова оболонка сильно розширюється. До того ж припливні сили можуть додатково підігрівати надра й підтримувати такий роздутий стан.

Хоча TrES-4 називають газовим гігантом, його склад не такий однозначний. Основними компонентами, ймовірно, є водень і гелій, однак низька густина змушує припускати наявність інших легких речовин або незвичайних фізичних умов у надрах. Деякі моделі навіть допускають, що планета поступово втрачає свою атмосферу через інтенсивне випромінювання зірки, залишаючи за собою газовий хвіст, схожий на кометний.

Найбільша планета Сонячної системи: Юпітер

У нашій планетній системі беззаперечним лідером за розмірами залишається Юпітер. Його екваторіальний діаметр сягає майже 143 тисяч кілометрів, що в 11 разів більше за земний, а об’єм міг би вмістити понад 1300 таких планет, як Земля. Загалом на Юпітер припадає близько 70 % усієї планетної маси Сонячної системи.

Це класичний представник газових гігантів: твердої поверхні він не має, а його атмосфера складається переважно з водню та гелію — майже як у Сонця. Швидке обертання (один оберт триває менше 10 годин) породжує потужні вітри, що формують характерну смугасту структуру хмар. Саме в цих шарах вирує Велика червона пляма — антициклон, більший за Землю, який спостерігають уже понад 350 років.

Магнітне поле Юпітера в 14 разів сильніше за земне, що створює гігантську магнітосферу й захоплює безліч супутників. На сьогодні відомо 95 підтверджених супутників, і серед них особливу увагу привертає Європа — крижаний світ, під поверхнею якого, на думку вчених, ховається рідкий океан. Саме там не виключають можливості існування найпростіших форм життя. Інший супутник, Ганімед, взагалі є найбільшим супутником у Сонячній системі — він перевищує за розмірами навіть Меркурій.

Найбільші зірки у Всесвіті

Якщо планети вражають, то зірки здатні просто приголомшити. Донедавна рекордсменом серед відомих зірок вважали VY Великого Пса — червоний супергігант, розташований приблизно за 3900 світлових років від нас. Його радіус оцінювали в 1420 разів більше сонячного, хоча маса перевищує сонячну лише в 17–40 разів. Така невідповідність пояснюється надзвичайно низькою густиною зовнішніх шарів. Зірка перебуває на пізній стадії еволюції й активно втрачає речовину: потужні викиди пилу та газу створюють навколо неї величезну туманність. У фіналі VY може спалахнути як наднова, залишивши після себе нейтронну зірку або чорну діру.

Утім, пізніші спостереження уточнили список надгігантів. 2010 року за допомогою космічного телескопа «Хаббл» та наземних обсерваторій виявили зірку R136a1 у сузір’ї Золотої Риби. Вона належить до класу зірок Вольфа — Райє і розташована в гігантській зоні зореутворення 30 Золотої Риби в сусідній галактиці Велика Магелланова Хмара. За масою R136a1 перевершує Сонце приблизно у 250 разів, а її світність майже в 8 мільйонів разів більша. Проте навіть такі монстри не вічні: потужний зоряний вітер поступово здуває зовнішні шари, і за час свого існування R136a1 уже втратила близько чверті початкової маси. До речі, уявлення про те, що Сонце — це величезна зірка, є оманливим: насправді воно належить до класу жовтих карликів і виглядає гігантом лише через близькість до Землі.

Топ-10 найбільших космічних об’єктів і явищ

Космос наповнений структурами, масштаби яких важко уявити. Нижче наведено рейтинг десяти найграндіозніших об’єктів та явищ — від планет до надскупчень галактик.

1. Юпітер — найбільша планета Сонячної системи. Його об’єм становить близько 70 % від загального об’єму всіх планет системи, і він має розгалужену систему супутників.
2. Сонце — центральна зірка нашої системи, жовтий карлик. Воно містить понад 99 % усієї маси Сонячної системи й забезпечує Землю енергією завдяки термоядерним реакціям у ядрі. Попри стабільне світіння, Сонце повільно стискається, перетворюючи водень на гелій.
3. Сонячна система — простір, що простягається приблизно на 15 трильйонів кілометрів від Сонця до зовнішніх меж хмари Оорта. Включає одну зірку, вісім планет, карликові планети, астероїди, комети й безліч дрібних тіл.
4. Зірка VY Великого Пса — червоний супергігант, діаметр якого приблизно у 2000 разів більший за сонячний. Якби її помістити в центр нашої системи, вона б сягнула орбіти Сатурна.
5. Гігантський космічний океан — колосальна хмара водяної пари, що містить приблизно у 140 разів більше води, ніж усі океани Землі разом узяті. Розташована вона навколо квазара на відстані близько 12 мільярдів світлових років.
6. Чорна діра NGC 4889 — надмасивна чорна діра в центрі однойменної галактики в сузір’ї Волосся Вероніки. Її горизонт подій у 12 разів перевищує діаметр усієї Сонячної системи, а маса оцінюється в 21 мільярд сонячних мас.
7. Чумацький Шлях — спіральна галактика, у якій ми живемо. Містить від 100 до 400 мільярдів зірок, а також величезну кількість планетних систем. Діаметр галактичного диска сягає приблизно 100 000 світлових років.
8. Ель Гордо — одне з наймасивніших відомих скупчень галактик. Лише 1 % його маси припадає на зірки, решта — це гарячий газ, що випромінює рентгенівське світіння, і темна матерія. Вчені вважають, що Ель Гордо утворилося внаслідок злиття двох великих скупчень.
9. Суперблоб — гігантська бульбашкоподібна структура, заповнена газом, пилом і молодими галактиками. Такі об’єкти, ймовірно, є місцями, де зароджуються нові галактики, і можуть сягати сотень мільйонів світлових років у поперечнику.
10. Космічна павутина — найбільша відома структура у Всесвіті. Це мережа ниток із темної матерії та газу, що з’єднує галактики й скупчення. Її вузли — це надскупчення галактик, а порожнини між нитками називають войдами. Саме ця павутина задає великомасштабну структуру космосу.

Цей перелік — лише моментальний знімок наших знань. Щороку астрономи відкривають нові об’єкти, і цілком можливо, що деякі з нинішніх рекордсменів невдовзі поступляться місцем ще більш вражаючим знахідкам. Всесвіт вивчений дуже мало, і кожне нове покоління телескопів розширює горизонти нашого розуміння.