Перший у світі комп’ютер: хто, коли і як створив легендарну машину

Уявлення про перший комп’ютер часто зводиться до образу величезної шафи з безліччю лампочок і торохтливих реле. Насправді шлях до звичного ноутбука чи настільного ПК розтягнувся на десятиліття, і кожен етап був сповнений інженерних викликів, несподіваних рішень і відвертих курйозів. Щоб зрозуміти, яким був той самий перший комп’ютер, варто відмотати час до початку 1940-х років.

Поява перших електронно-обчислювальних машин

У 1941 році американський математик Говард Ейкен разом із командою інженерів корпорації IBM узявся за реалізацію ідеї, закладеної ще Чарльзом Беббіджем у XIX столітті. Через три роки копіткої роботи запрацював «Марк-1» — один із перших програмованих обчислювачів, який офіційно запустили в Гарвардському університеті.

Перший комп'ютер Марк-1 у Гарвардському університеті, 1944 рік

Агрегат вражав габаритами: довжина сягала 17 метрів, висота — понад 2,5 метра, а загальна вага становила близько 5 тонн. Його вартість на той час оцінювали в 500 тисяч доларів — астрономічна сума для воєнного часу.

Конструкція «Марк-1» налічувала приблизно 765 тисяч деталей, з’єднаних майже 800 кілометрами проводів. Незважаючи на монументальність, функціонал залишався скромним: машина оперувала 72 числами з 23 десятковими розрядами й виконувала базові арифметичні дії. Додавання та віднімання тривали 3 секунди, множення — 6 секунд, а ділення — 15 секунд. Сьогодні це викликає усмішку, але для 1944 року подібна швидкість була справжнім проривом.

«Eniac» — гігант на службі військових

Паралельно з «Марком» у Сполучених Штатах, під егідою військового відомства, створювали «Eniac» (Electronic Numerical Integrator and Computer). У розпал Другої світової війни країна гостро потребувала швидких балістичних розрахунків, тому на проєкт виділили близько півмільйона доларів.

Комп'ютер Eniac, займав цілу кімнату, 1945 рік

«Eniac» виявився ще більшим за попередника: вага сягала 27 тонн, а площа, яку він займав, — 135 квадратних метрів. Усередині стояли десятки шаф, наповнених електронними лампами, реле та індикаторами — загалом близько 18 тисяч компонентів. Клавіатури чи дисплея не було: оператори задавали програми вручну, перемикаючи кабелі та тумблери.

Головним недоліком стало колосальне енергоспоживання. Під час тестів доводилося вимикати світло в сусідньому містечку, щоб уникнути перевантаження мережі. До того ж лампи постійно перегрівалися, через що машина часто виходила з ладу. Попри це «Eniac» пропрацював майже десять років і зробив внесок у створення водневої зброї.

Радянські та американські ЕОМ 1950-х

У 1950-х роках з’явилися й інші помітні машини. Радянський «Вихор» отримав монітор та оперативну пам’ять обсягом 512 байт, а за розмірами нагадував двоповерхову будівлю. Приблизно в той самий час американці випустили «Univac» — агрегат вагою 13 тонн і вартістю понад 1,5 мільйона доларів, який уже комплектувався магнітною стрічкою для зберігання даних і принтером.

Народження персонального комп’ютера

До середини 1960-х ніхто не розглядав комп’ютер як річ для дому: машини лишалися занадто дорогими, громіздкими та вузькоспеціалізованими. Проте поступове зменшення електронних компонентів змінило ситуацію.

Персональний комп'ютер Altair 8800 у вигляді набору для складання

У 1960 році компанія DEC випустила PDP-1 — комп’ютер із дисплеєм та клавіатурою, який займав простір приблизно з три великих холодильники. Було продано близько п’ятдесяти екземплярів, що на той час вважалося успіхом.

1969 року з’явився курйозний «Honeywell Kitchen Computer» — кухонний помічник вагою 65 кг, у пам’ять якого заклали кулінарні рецепти в двійковому коді. До комплекту навіть додали обробну дошку, але покупців ідея не зацікавила.

Прорив із мікропроцесором Intel 8080

Справжній бум розпочався у 1970-х із винаходом мікропроцесорів. 1974 року американський інженер Едвард Робертс створив Altair 8800 на базі 8-бітного чипа Intel 8080. Машина продавалася у вигляді набору деталей, які покупець мав зібрати самостійно. Низька ціна — менше ніж 400 доларів — забезпечила продаж кількох тисяч одиниць. Саме Altair 8800 прийнято вважати першим комерційно успішним персональним комп’ютером.

Apple 1 та винахід, що випередив час

1976 року Стів Возняк і Стів Джобс запропонували покупцям уже зібраний Apple 1 за 666,66 долара. Комп’ютер мав просту материнську плату, але не мав корпусу, клавіатури чи монітора — їх доводилося докуповувати окремо. За два роки вийшов Apple II, який став першим ПК із кольоровою графікою та звуком.

Материнська плата першого комп'ютера Apple 1, 1976 рік

Малоймовірний факт: ідея персонального комп’ютера була запатентована в Радянському Союзі ще 1968 року. Омський конструктор Арсеній Горохов розробив «Пристрій для завдання програми відтворення контуру деталі» — прообраз ПК, призначений для створення складних креслень. Винахід містив системний блок, материнську плату, відеокарту та навіть жорсткий диск, але державного фінансування не отримав і залишився на папері.

Порівняння характеристик перших комп’ютерів

Модель Рік запуску Вага Габарити Основна особливість
Марк-1 1944 5 т 17 м × 2,5 м Програмований, 765 тис. деталей
Eniac 1945 27 т 135 м² Величезне енергоспоживання, 18 тис. ламп
Вихор 1950-ті Двоповерхова будівля Монітор, ОЗП 512 байт
Univac 1950-ті 13 т Магнітна стрічка, принтер
PDP-1 1960 Як три холодильники Дисплей і клавіатура
Altair 8800 1974 Набірний Настільний Мікропроцесор Intel 8080, ціна <$400
Apple 1 1976 Лише плата Настільний Повністю зібраний, ціна $666,66

Шлях від п’ятитонних монстрів до кишенькових гаджетів тривав менше ніж пів століття. Кожна з перших машин — від «Марк-1» до Apple 1 — не просто виконувала обчислення, а змінювала уявлення про те, що техніка взагалі здатна робити. Саме ці незграбні, примхливі й неймовірно дорогі агрегати проклали дорогу цифровій епосі, у якій ми живемо сьогодні.

Цікаві факти

  • Прообраз комп’ютера — рахівницю — винайшли у Стародавньому Вавилоні за 3 тисячі років до нашої ери.
  • Altair 8800, перший масовий ПК, надходив покупцям у вигляді набору деталей, які потрібно було спаяти самостійно.
  • Радянський проєкт Горохова 1968 року передбачав архітектуру, близьку до сучасних персональних комп’ютерів, але не отримав підтримки.