На південному заході Китаю, в глибині провінції Сичуань, за сотні кілометрів від найближчого моря, зростає силует, який одразу впізнають навіть ті, хто ніколи не цікавився судноплавством. Компанія Romandisea зводить повнорозмірну копію «Титаніка» — не як плавучий лайнер, а як стаціонарний об’єкт, що стане центральним експонатом майбутнього тематичного парку. Будівництво стартувало кілька років тому і нині наближається до фінальної стадії, обіцяючи відвідувачам занурення в атмосферу початку ХХ століття без ризику зустріти айсберг.
Від ідеї до закладки: як Romandisea взялася за «Титанік»
Ініціатором проєкту виступила компанія Romandisea, відома своїми масштабними туристичними об’єктами в Китаї. Замість того щоб обмежитися зменшеним макетом чи мультимедійною виставкою, вона вирішила відтворити легендарний лайнер у натуральну величину — довжиною близько 269 метрів і водотоннажністю, що відповідає оригіналу. Копія назавжди пришвартована в спеціально створеному басейні на території курортного комплексу, який поєднає морську романтику з гірськими краєвидами Сичуані.
Головна мета — не просто показати корабель, а дати змогу відвідувачам прожити день з життя пасажирів 1912 року. Для цього відтворюють не лише зовнішній вигляд, а й внутрішнє оздоблення: від знаменитих парадних сходів до кают різних класів, ресторанів, курильних салонів і навіть басейнів на палубі. Усе це спирається на оригінальні креслення, збережені в архівах суднобудівної компанії Harland and Wolff, що будувала справжній «Титанік» у Белфасті.
Симуляція катастрофи, якої не сталося
Початковий задум Romandisea був значно сміливішим. Компанія планувала створити повноцінну симуляцію аварії: за допомогою спецефектів, рухомих палуб і звукового супроводу туристи мали б відчути зіткнення з айсбергом, наростаючу паніку та поступове занурення судна. Ідея викликала бурхливу реакцію за межами Китаю — насамперед серед тих, хто вижив у катастрофі (на момент планування проєкту ще були живі окремі свідки), та родичів загиблих. Вони назвали таку атракцію нечутливою і образливою, адже реальна трагедія забрала життя понад 1500 осіб.
Під тиском громадськості розробники відмовилися від імітації лиха. Сьогодні китайський «Титанік» позиціонується як данина інженерній майстерності та культурний об’єкт, а не як розвага на кістках. Проте сам факт дискусії підкреслив, наскільки чутливою залишається тема навіть через століття після трагедії.
Будівництво в цифрах: вартість, масштаби та порівняння з оригіналом
Зведення лише одного корпусу обійшлося приблизно в 105 мільйонів фунтів стерлінгів. Якщо порівняти з оригінальним «Титаніком», на будівництво якого в 1912 році витратили близько 33 мільйонів фунтів (у перерахунку на тогочасні гроші), стає очевидним, як змінилася купівельна спроможність грошей за століття. Звісно, пряме порівняння не зовсім коректне через різницю в технологіях, матеріалах і призначенні: китайська версія не є морехідним судном, а отже, не потребує двигунів, навігаційного обладнання та посиленого корпусу для відкритого океану. Проте навіть з урахуванням цих нюансів різниця вражає.
Окрім самого корпусу, значні кошти вкладають у прилеглу інфраструктуру. Поруч із лайнером облаштовують величезний штучний пляж, на якому цілий рік підтримуватиметься комфортна температура. Він зможе одночасно прийняти до 5 тисяч відпочивальників — це більше, ніж загальна кількість пасажирів і членів екіпажу на оригінальному «Титаніку».
Оригінальні креслення та точність деталей
Будівництво ведеться за оригінальними кресленнями 1912 року, що робить копію максимально наближеною до історичного прототипу. Інженери Romandisea співпрацювали з істориками та архітекторами, щоб відтворити кожен елемент: від кута нахилу димових труб до візерунків на килимах у каютах першого класу. На палубі справді будуть плавальні басейни — елемент, який для свого часу був справжньою розкішшю і ознакою передового суднобудування.
Внутрішнє оздоблення майже на 100% повторюватиме оригінал. Відвідувачі зможуть побачити знамениті парадні сходи з різьбленими перилами, обідні зали з дубовими панелями, кают-компанії та навіть радіорубку. Навіть меню в ресторанах відтворюватиме страви, які подавали пасажирам у квітні 1912 року, — від устриць і ягнятини до вишуканих десертів.
Каюти трьох класів: від люксу до скромного житла
Як і на оригіналі, китайський «Титанік» запропонує каюти першого, другого та третього класів. Кожен тип відтворює атмосферу відповідного соціального прошарку початку ХХ століття. Каюти здаватимуться в оренду на строк від однієї ночі, що дасть змогу відвідувачам обрати рівень комфорту і занурення в історію.
Каюти першого класу обіцяють бути найрозкішнішими: просторий простір, різьблені меблі, окремі ванні кімнати та вид на «океанський» простір. Другий клас пропонує затишні, але стриманіші інтер’єри, які нагадують про подорожі заможних підприємців і туристів тієї епохи. Третій клас відтворює скромні, але охайні каюти емігрантів, які прямували до Америки в пошуках кращої долі. Такий контраст дає змогу не лише відпочити, а й відчути соціальну структуру минулого.
Що вже готово: каюти другого класу
На оприлюднених фотографіях можна побачити вже завершені інтер’єри кают другого класу. Вони витримані в теплих тонах: дерев’яні панелі, м’яке освітлення, двоярусні ліжка з білою постіллю. Усе це створює відчуття подорожі на початку минулого століття, але з сучасними зручностями, як-от кондиціонування та звукоізоляція. Роботи над каютами першого та третього класів тривають, і, за заявами компанії, вони будуть завершені до відкриття парку.
Інфраструктура та розваги: більше ніж просто корабель
Китайський «Титанік» — лише частина масштабного курортного комплексу. Окрім штучного пляжу з постійною температурою, проєкт передбачає ресторани, тематичні бари, сувенірні крамниці та, ймовірно, музейну експозицію, присвячену історії оригінального лайнера. Пляж стане окремою атракцією: завдяки системі підігріву води та повітря тут можна буде купатися і засмагати навіть узимку, коли за вікнами Сичуані панує прохолодна погода. Одночасна місткість у 5 тисяч осіб робить його одним із найбільших штучних пляжів у світі.
Для тих, хто шукає гостріших відчуттів, парк, імовірно, запропонує інтерактивні виставки про історію судноплавства, але без імітації самої катастрофи. Romandisea наголошує, що фокус зроблено на величі корабля та культурному обміні, а не на трагедії.
Чому саме Сичуань: географія та логістика проєкту
Вибір провінції Сичуань для будівництва копії океанського лайнера на перший погляд здається парадоксальним. Регіон розташований у глибині континенту, далеко від морських узбереж, і славиться своїми горами, річками та гострою кухнею. Проте Romandisea обрала це місце з кількох причин. По-перше, Сичуань — один із найбільш густонаселених регіонів Китаю з величезним внутрішнім туристичним ринком. По-друге, земля тут значно дешевша, ніж у прибережних мегаполісах, що дало змогу розгорнути масштабне будівництво без астрономічних витрат на ділянку. По-третє, контраст між морською тематикою та гірським ландшафтом створює унікальну туристичну привабливість — те, що маркетологи називають «несподіваним досвідом».
Логістика також відіграла свою роль. Басейн для лайнера — це гідротехнічна споруда, яка не потребує виходу у відкрите море, тому відсутність узбережжя не стала перешкодою. Будівельні матеріали доставлялися річковими шляхами та залізницею, а робоча сила була доступна в сусідніх містах.
Критика та суперечки: етичний вимір копії
Проєкт китайського «Титаніка» від самого початку викликав неоднозначну реакцію. Окрім уже згаданої відмови від симуляції катастрофи, критики вказують на комерціалізацію трагедії. Для багатьох нащадків загиблих сама ідея відтворення корабля як туристичного об’єкта здається недоречною — навіть без імітації аварії. Вони порівнюють це з будівництвом копії місця масової загибелі людей заради розваги.
Прихильники проєкту, навпаки, бачать у ньому освітню цінність. Вони стверджують, що відвідувачі зможуть краще зрозуміти епоху, соціальну нерівність і технічний прогрес початку ХХ століття. До того ж, на відміну від затонулого оригіналу, який поступово руйнується на дні Атлантики, китайська копія законсервує історичний вигляд лайнера для майбутніх поколінь. Romandisea запевняє, що частина прибутків піде на фінансування історичних досліджень і збереження артефактів, пов’язаних із «Титаніком».
Що далі: терміни завершення та перспективи
Згідно з початковими планами, проєкт мали завершити до кінця 2019 року, але, як це часто буває з масштабними будівництвами, терміни зсунулися. Пандемія COVID-19, перебої з фінансуванням і технічні труднощі відклали відкриття на невизначений час. Станом на 2023 рік основні конструкції корпусу готові, тривають внутрішні оздоблювальні роботи. Компанія не називає точної дати запуску, але запевняє, що парк відкриється «найближчими роками».
Коли китайський «Титанік» нарешті прийме перших відвідувачів, він, безсумнівно, стане однією з найобговорюваніших туристичних атракцій світу. Чи виправдає він очікування — покаже час, але вже сьогодні цей проєкт демонструє, як далеко може зайти людське прагнення відтворити минуле в камені, дереві та сталі.
