Поява на шкірі дрібних бульбашок, характерних для мокнучої екземи, завдає людині великого фізичного та емоційного дискомфорту. Висипання можуть локалізуватися будь-якої частини тіла, зачіпаючи великі ділянки шкірних покривів. З цієї статті ви дізнаєтеся, як і чим лікувати мокнучу екзему, від чого вона з’являється і які її симптоми.
Мокнуча екзема: що це таке?
Мокнуча екзема є дерматологічним захворюванням, що має запальну природу і зачіпає верхні шари шкіри. Історія цієї патології налічує не одну сотню років: опис її симптомів можна зустріти в стародавніх китайських, єгипетських та індійських медичних трактатах, а перша згадка терміна «екзема» відноситься до V століття нашої ери.
Суть захворювання відбито у його назві: воно утворене від давньогрецького слова, що в перекладі означає «закипаю». Поява на шкірі дрібної висипки у вигляді бульбашок дійсно нагадує за своїм зовнішнім виглядом поверхню, що закипає. У міру розвитку хвороби бульбашки розкриваються, виділяючи серозну рідину, за рахунок чого уражені ділянки шкіри просочуються ексудатом, на них з’являються ерозії, а надалі – скоринки. Це захворювання не заразне і не передається через фізичний контакт.
Перші симптоми патології зазвичай зачіпають кінцівки та голову, після чого мокнуча екзема на руках, ногах та обличчі поширюється на інші частини тіла. Незважаючи на те, що хвороба не становить загрози для життя, її лікування необхідно починати якнайшвидше. Це дозволяє уникнути переходу патології з гострої до хронічної форми.
Екзема є досить поширеною дерматологічною проблемою, у структурі шкірної патології екзема становить 30-40%. Особливо часто зустрічається мокнуча екзема на руках.
Мокнуча екзема: причини виникнення патології
Незважаючи на те, що захворювання відоме медицині вже давно, точні передумови для його розвитку досі невідомі. Вважається, що на появу екземи впливають порушення функціонування органів ендокринної системи, збої в обмінних процесах, розлади нервової системи (наприклад, серйозна стресова ситуація або хронічний стрес), проблеми з роботою ШКТ, часті алергічні реакції, тертя та розчісування шкірних покривів, а також генетично -Зумовлена спадкова схильність до шкірних захворювань.
Окремо варто відзначити вплив харчування на розвиток патології. Ризик розвитку харчової мокнучої екземи збільшується більш ніж на 30% у разі незбалансованої дієти.
Розвиток захворювання зазвичай має стрімкий характер. Хвороба представлена хвилеподібним перебігом з періодами загострень і ремісій, що змінюють один одного.
Мокнуча екзема: симптоми захворювання
Хвороба проявляється у вигляді утворення на шкірних покривах невеликих округлих піднесень (везикул), заповнених прозорою серозною рідиною. При цьому виникає набряклість та гіперемія (почервоніння) шкіри, а також її виражений свербіж та болючість. Висипання мають тенденцію до мимовільного розтину або вони можуть лопатися через те, що людина розчісує їх. Після розтину везикул шкіра просочується ексудатом, який виділяється крапельно. На місці колишніх бульбашок утворюються виразки та ерозії. У міру їхнього підсихання на шкірі з’являються скоринки, просочені серозним секретом. При переході хвороби в хронічну форму можливе приєднання до основних симптомів лущення та ущільнення шкіри.
Мокнуча екзема: лікування
З появою перших ознак захворювання необхідно звернутися до дерматолога. Лікар проведе візуальний огляд, займеться збором анамнезу, а також призначить додаткові дослідження для диференціальної діагностики та відмінності екземи від інших дерматологічних патологій (корости, сімейної пухирчатки, алергічного дерматиту). Зазвичай для цього проводиться аналіз крові та забір зразка шкіри (біопсія) для мікроскопічного дослідження.
Щоб запобігти переходу хвороби в запущену форму, не можна займатися самолікуванням. Як лікувати мокнучу екзему у дорослих людей та дітей, має вирішувати фахівець. При призначенні терапії він враховує інтенсивність симптомів патології, наявність супутніх захворювань, стан здоров’я пацієнта.
Зазвичай терапія включає використання місцевих засобів, прийом внутрішньо або ін’єкції антигістамінних препаратів, призначення седативних ліків, вітамінів, мінералів і ентеросорбентів. Якщо до мокнути приєдналася вторинна інфекція і має місце нагноєння, актуальним може стати прийом антибіотиків.
Щоб досягти позитивних результатів і не допустити виникнення рецидивів у майбутньому, бажано проводити не лише симптоматичне лікування, а й впливати на першопричину появи екземи. Для цього рекомендується пройти загальну діагностику організму та виявити порушення, що спричинило хворобу.
Мазь при мокнущій екземі
Мазь являє собою засіб для зовнішнього застосування, виготовлений на основі жирів (рослинних та мінеральних олій, тваринних жирів). Порівняно з іншими препаратами для зовнішнього застосування (кремами, гелями, лосьйонами), мазь характеризується найбільшою глибиною проникнення активних компонентів. Однак при цьому вона найдовше вбирається і зазвичай залишає на шкірі жирний або липкий слід.
Якщо екзема мокне, тобто перебуває у гострій стадії, нанесення мазі небажане. Цей засіб створює на поверхні шкіри жирову плівку, внаслідок чого відбувається гальмування підсушування мокнутий. Мазь підходить для розм’якшення сухих кірок, що утворюються на шкірі в міру підсихання бульбашок, що розкрилися.
Підбором мазі для лікування мокнучої екземи повинен займатися дерматолог. Залежно від ступеня інтенсивності захворювання та стадії його розвитку призначають гормональні чи негормональні препарати. До складу перших входять синтетичні гормони, що сприяють швидкому та ефективному зменшенню симптомів мокнучої екземи за рахунок усунення запального процесу. Потрібно пам’ятати, що застосування гормональних зовнішніх засобів має бути строго обмежене в часі, тому що їх безконтрольне використання загрожує рядом побічних ефектів (у тому числі – атрофією шкіри).
Негормональні мазі містять безпечні компоненти (цинк, рослинні екстракти, прополіс, нафталан, дьоготь, нітрат срібла та ін.), за рахунок яких не відбувається звикання. Завдяки цьому використання коштів може бути тривалішим. Зазвичай їх призначають після того, як стан хворого стабілізується та гострий період захворювання проходить.
Систематичне використання мазей для лікування екземи сприяє зменшенню запального процесу та свербежу, розм’якшення скоринок, усунення лущення, загоєнню тріщин та ерозій.
Крем при мокнущій екземі
На відміну від мазі крем має більш легку структуру, тому що його основа – гідрофільна, тобто вона представлена з’єднанням води та олій. Його вбирання у шкіру відбувається набагато швидше, на поверхні шкірних покривів не залишається жирної чи липкої плівки. Однак у порівнянні з маззю речовина крему, що діє, проникає не так глибоко в товщу шкіри.
Якщо екзема мокне (тобто під час появи бульбашок та його подальшого розтину), краще використовувати крем, а чи не мазь. За рахунок випаровування води, що входить до складу основи крему, зберігається подих шкіри (перспірація), не забиваються пори. Як і мазі, креми можуть бути гормональними та негормональними.
На окрему увагу заслуговують безпечні негормональні креми, використання яких дозволяє досягти стабілізації стану шкірних покривів, а також підтримки їх у нормальному стані в періоди ремісії.
Мокнуча екзема: народні засоби боротьби із захворюванням
Використання рецептів народної медицини може бути успішним лише при дотриманні наступних правил:
- Перед початком нетрадиційного лікування слід проконсультуватися з лікарем, оскільки деякі інгредієнти народних засобів можуть виявитися алергенами.
- Вдатися до «бабусиних» порад можна тільки після того, як гостра фаза мокнучої екземи добігає кінця.
- Рекомендується використовувати народні методи лише як додаткові засоби боротьби з екземою, тоді як традиційне медикаментозне лікування має бути основою терапії.
Народна медицина має на увазі приготування відварів і настоїв із трав, які потім можуть використовуватися для вживання, прийому ванн, накладання аплікацій. Також у домашніх умовах можна приготувати мазі та бальзами.
Чим мазати мокнучу екзему, щоб підсушити її? Для цієї мети можна використовувати суміш із подрібненого часнику (3 середніх зубчика) та меду (0,5 ч. л.), яку загортають у чистий бинт і прикладають до уражених ділянок. Підсушують і протисвербіжними властивостями має також свіжий нерозбавлений сік чистотілу. Невелику кількість соку наносять на шкіру, намагаючись не потрапляти на здорові ділянки.
Хороші результати можна отримати, якщо змащувати місця висипань домашньою маззю, приготовленою з 7/10 частин дитячого крему та 3/10 частин бджолиного воску (можна замінити ялицею).
Для зменшення мокнутий рекомендується використовувати трав’яний настій, приготований з рівних частин ромашки, кореня цикорій та чебрецю повзучого, залитого 0,5 л окропу. Настій залишають до повного остигання (близько 30 хвилин), після чого використовують для примочок.
Про що слід пам’ятати хворому?
Профілактика захворювання дозволяє досягти тривалих періодів ремісії та уникнути рецидивів. Людині, яка страждає на мокнучу екзему, можна порадити мінімізувати контакти з водою, побутовою хімією та декоративною косметикою. Також рекомендується носити просторий одяг, пошитий з м’яких натуральних матеріалів – наприклад, бавовни або шовку. Вкрай важливо дотримуватися правил здорового харчування, виключити чи зменшити вживання смажених, копчених, маринованих та солоних страв.
Фотографії екземи
Екзема на шкірі
Мікробна екзема на руці
Дисгітротична екзема пальців рук
Мікотична екзема на нозі
Дисгітротична екзема пальців
Мікотична екзема на нозі, фото
Екзема на пальці руки, малюнок
Екзема рук
Екзема на долоні руки
Екзема на нозі
Екзема на руках та пальцях
Екзема на п’яті ноги
Екзема на пальці ноги.
