Коли ветеринарний лікар призначає домашнім вихованцям курс ін'єкцій, не всі власники мають можливість привозити тварину до клініки. Також не у кожного господаря знайдеться сусід або знайомий (родич), який має досвід постановки уколів. Крім того, бувають випадки, коли вихованцю потрібно терміново зробити ін'єкцію, але звернутися до будь-кого немає можливості (на дачі або в поїздці). Тому кожному власнику потрібно мати уявлення, як поставити укол кішці.
В які місця можна ставити укол
Як людям, так і тваринам ін'єкції ставлять під шкіру, у вену, м'яз, суглоб, внутрішньочеревний простір. Внутрішньовенні, внутрішньосуглобові, внутрішньочеревні уколи може робити тільки фахівець (за крайніх обставин можна подивитися, як це робиться в умовах клініки, розпитати про особливості техніки та спробувати самостійно під контролем лікаря). А освоїти техніку ін'єкційного введення ліків внутрішньом'язово та підшкірно під силу будь-якому власнику.
Ставити укол кішці слід лише у ділянки, анатомічні особливості яких дозволяють досягти найбільшого лікувального ефекту. Для внутрішньом'язових ін'єкцій: задня частина м'язів плеча та стегна, підшкірних – складка між лопатками на загривку, складка між тулубом та передньою частиною стегна. Який спосіб вибрати, куди вводити ліки залежить від обраного засобу.
Як правильно підібрати шприц
Шприц теж підбирають залежно від лікарського засобу – його обсягу та місця введення. Для уколу в м'яз підійдуть інструменти об'ємом 1-10 мл. Якщо кількість ліків досить велика, для плавного введення слід купувати шприц, у якого поршень має спеціальний ущільнювач. При незначному об'ємі розчину для ін'єкцій (до 1 мл) використовується інсуліновий шприц із зручним градуюванням.
Бажано, щоб голка, якою вводять препарат внутрішньом'язово, була не надто довгою. Стегновий і плечовий м'яз кішки (особливо кошенят) невелика, що підвищує ризик пошкодження сідничного нерва або кістки. Тут також допоможе інсуліновий шприц, оснащений тонкою і короткою голкою. Укол у м'язову тканину болючіший, ніж під шкіру, а тонка гостра голка трохи знизить больові відчуття.
Підшкірні ін'єкції переносяться тваринами легше – у загривку знаходиться не дуже багато нервових рецепторів. Голки можна брати довший і товстіший, а шприци різного обсягу, залежно від показань. Зазвичай кількість ліків, що вводяться в підшкірний простір, більша, ніж у м'яз.
При доборі інструменту щодо ін'єкцій кішці враховують консистенцію препарату. Масляні розчини відрізняються в'язкістю, тягучістю і вимагають більшого діаметра голок.
Підготовка до ін'єкції
Перед тим, як поставити укол кішці, потрібно приготувати все потрібне.
- Визначити місце, де проводитиметься процедура. Воно має бути рівним, не слизьким, бажано, на рівні звичайного столу.
- Перед тим як набирати ліки слід переконатися, що препарат непрострочений. Не зайве перечитати інструкцію до ліків, а також призначення ветеринара за часом і дозування.
- Холодний препарат потрібно підігріти до температури тіла (досить деякий час потримати затиснутим у руці).
- Щоб набрати ліки з ампули, її вузьку верхню частину надламують, попередньо обхопивши шматочком вати.
- Порошкову форму засобу потрібно розбавити фізрозчином, новокаїном або спеціальним розчином, що йде в комплекті (подробиці про дозування – уточнити у ветеринарного лікаря). Спочатку в шприц набирають розчин, потім його впорскують у пляшечку з порошком, розчиняють ліки легкими круговими рухами (не струшуючи), набирають заново в шприц. Після цього голку бажано змінити.
- Коли ліки набрано, слід позбавитися бульбашок повітря – підняти шприц голкою догори, не сильно постукати по циліндру, домагаючись, щоб бульбашки накопичилися під отвором виходу ліки, трохи натиснути на поршень, поки не вийде повітря, і не з'являться краплі препарату.
Непотрібні ватки, ампули та інші предмети слід утилізувати, а підготовлений шприц можна покласти на чисту поверхню (тарілку, контейнер), закривши голку ковпачком.
Швидкість введення ліків
Швидкість, з якою слід ставити укол кішці, залежить від місця введення лікарського препарату. При внутрішньом'язовій ін'єкції велику кількість розчину вводять довше: якщо об'єм становить приблизно половину кубика, достатньо секунди, а одного мілілітра потрібно вже 2-3 секунди. Якщо укол кішці ставиться під шкіру, швидкість не має особливого значення.
Як зробити укол у стегно
Внутрішньом'язовий укол кішці робиться в товщу стегнового або плечового м'яза. Перед тим, як зробити ін'єкцію, необхідно промацати м'яз, визначити місце введення, переконатися, що тварина спокійна, а м'язова тканина розслаблена. Для релаксації можна попередньо помасажувати кінцівку.
Кут введення голки в стегно повинен становити приблизно 90˚, глибина проникнення – не більше ніж сантиметр. Необхідно стежити, щоб голка не повністю входила в м'яз – між поверхнею тіла та пластиком має залишитися проміжок.
Як тільки голка опинилася в м'язовій тканині, потрібно спокійно натиснути на поршень і не поспішаючи запровадити ліки. Рухати, повертати, заглиблювати шприц під час постановки уколу не можна. Витягають його у зворотному напрямку, швидким рухом.
Як зробити підшкірний укол
Зробити укол кішці під шкіру простіше, ніж у стегно. По-перше, загривка вважається менш чутливою до механічних впливів (не дарма кішки тягають дитинчат саме за загривок), тому це місце ідеально підходить для введення хворобливих розчинів. По-друге, підшкірно можна вводити набагато більші обсяги лікарських розчинів (до 70-90 мл), ніж у стегнову частину. По-третє, відсутня ризик попадання голки в кістку, суглоб чи нерв, як це буває при внутрішньом'язовому введенні. Єдиний момент, якому потрібно приділити особливу увагу, – шкіра тут товща за стегнову частину, тому щоб її проткнути, потрібно докласти зусилля.
Техніка введення ін'єкції під шкіру:
- однією рукою в ділянці холки шкіра потрібно зібрати у складку;
- іншою рукою під відтягнуту догори шкіру ближче до тулуба з деяким зусиллям ввести голку під кутом 45 по відношенню до поверхні тіла;
- запровадити лікарський препарат;
- витягти шприц;
- відпустити шкіру.
Бажано, щоб хтось з боку під час проведення процедури трохи притиснув донизу голову та задню частину хребта вихованця.
Важливо! За відсутності досвіду підшкірного введення ліків кішці є ризик проткнути шкіру наскрізь. Така ймовірність обумовлена саме товщиною шкіри та її опором під час проколювання голкою. Тому в процесі ін'єкції потрібно звернути увагу на протилежний бік складки – якщо на ній з'явилися крапельки, голку треба трохи потягнути на себе, а потім продовжити процедуру.
Які ускладнення можуть бути
Введення лікарських розчинів незалежно від місця травмує навколишні тканини. Ускладнення можуть виникнути не тільки при невмілому проведенні процедури, але і досвідчений фахівець. Найчастіше зустрічаються такі негативні наслідки уколів:
- гематоми – утворюються через пошкодження кровоносної судини голкою та проникнення крові в сусідні тканини, не вимагають спеціального лікування, проходять самі;
- кров, що виступає після вилучення голки – так само, як і в попередньому випадку, є ознакою пошкодження кровоносної судини, для зупинки кровотечі досить докладе до ранки холод;
- шишка, ущільнення, припухлість на місці ін'єкції – може мати кілька причин, наприклад: занадто швидке введення ліків, проникнення інфекції в ранку, індивідуальна реакція тканин та інші, якщо шишка не минає довго, а самопочуття кішки погіршується, потрібно показати вихованця фахівцеві;
- кульгавість – може бути наслідком самого уколу, як пошкодження м'яких тканин, наприклад, при сильній хворобливості розчину, або результатом попадання голки в сідничний нерв; в останньому випадку (якщо пошкодження зберігається довше 2-3 діб, а лапа залишається нерухомою) слід відвідати ветеринара;
- відхилення у поведінці – нормальна реакція тварини, що проходить самостійно з часом; кішка може відчувати паніку, уникати дотиків, здригатися і так далі;
- підвищення температури тіла – частіше відбувається як реакція на введений розчин, прояв алергії, а також якщо при проведенні процедури не була дотримана стерильність, і в ранку потрапила інфекція.
Додаткові симптоми, на які потрібно звернути увагу і звернутися до лікаря: гній із місця проколу шкіри, хворобливі ущільнення, відмова від їжі, втрата активності, апатія протягом 3 днів після уколу.
Корисні рекомендації
Щоб самостійно зробити укол кішці та уникнути ускладнень, потрібно дотримуватись наступних рекомендацій:
- для ін'єкцій слід використовувати лише стерильний шприц, який після процедури підлягає утилізації;
- голку не можна чіпати руками, інакше вона підлягає заміні;
- перед проведенням процедури вихованця краще зафіксувати в нерухомому стані, залишивши відкритим лише місце введення шприца (можна використовувати шлейку, плед, простирадло та інші підсобні предмети) або запросити когось з боку притримати кішку;
- як правило, ін'єкції робляться в непошкоджену ділянку шкіри, тому якщо у тварини є якесь шкірне захворювання, потрібно попередньо уточнити це питання у ветеринарного лікаря;
- дезінфікувати місце введення шприца не потрібно, але свої руки господар повинен попередньо вимити з милом та обробити антисептиком;
- якщо лікар призначив ін'єкції кожен день або по кілька на день, найкраще ставити уколи в лапу по черзі – у праву та ліву чи передню та задню, щоб уникнути сильної травмування тканин кішки та дати можливість їх загоєння;
- не можна допускати, щоб у кровотік потрапили ліки на олійній основі; упевнитися, що голка не потрапила в кровоносну судину можна, трохи відтягнувши поршень на себе після введення шприца – відсутність домішки крові в розчині говорить про те, що судини не зачеплені, і можна продовжувати процедуру;
- не можна одночасно вводити в одному шприці більше одного лікарського препарату, якщо це не дозволено фахівцем.
Для підтримки вусатого вихованця у процесі проведення процедури, а також до та після неї потрібно максимально ласкаво розмовляти з ним, погладжувати, заспокоювати. Після закінчення маніпуляцій слід дати кішці щось смачненьке.
Самостійно зробити укол кішці може кожен власник, головне бажання. Добре, якщо навик не стане в нагоді, але оволодіти ним буде зовсім не зайвим.
