Будова горла й гортані: анатомія глотки, гортані та трахеї

Горло — це ділянка, яку ми згадуємо щодня, коли ковтаємо, говоримо чи застуджуємося, але рідко уявляємо її справжній устрій. Між ротовою порожниною та верхніми дихальними шляхами розташовані три взаємопов’язані структури: глотка, гортань і трахея. Саме вони одночасно ведуть повітря до легень, проводять їжу до стравоходу й утворюють голос. Розгляньмо будову кожної з них по черзі — від носоглотки до місця, де трахея розділяється на бронхи.

Анатомія глотки: три відділи замість однієї порожнини

Глотка, або фаринкс, починається в кінці ротової порожнини й тягнеться вниз шиєю. За формою це конусоподібна трубка, широка вгорі та вужча біля основи гортані. Зовні глотку оточує чимало залозистої тканини, яка виробляє слиз — він змащує горло під час мовлення та ковтання.

Умовно фаринкс поділяють на три ділянки, і кожна виконує власну роботу.

Носоглотка: вхід для повітря

• Це найвищий відділ, який межує з носовими ходами. М’яке піднебіння закриває їх, коли ми ковтаємо, щоб шматочки їжі не потрапили в ніс.
• Угорі розташовані аденоїди — скупчення лімфоїдної тканини на задній стінці.
• Носоглотку із середнім вухом з’єднує євстахієва труба. Саме тому інфекція з горла іноді віддає болем у вусі.
• Цей відділ майже нерухомий: він лише проводить повітря далі.

Ротоглотка: перехрестя шляхів

Середній відділ розташований глибше за носоглотку, уже в ділянці рота. Тут повітря прямує до легень і бронхів, а язик проштовхує їжу до стравоходу. Найпомітніша структура цієї зони — мигдалики. Вони захищають організм від інфекцій, але й самі найчастіше запалюються.

Гортаноглотка: момент розподілу

Нижня частина глотки багата на нервові закінчення, які координують дихання і ковтання одночасно. Завдяки цій ділянці їжа потрапляє у стравохід, а повітря — у легені, причому в одну й ту саму мить.

Будова гортані: хрящовий каркас і голос

Гортань має скелет із хрящів, з’єднаних суглобами та м’язами. Її основа — під’язикова кістка, що прилягає до щитоподібного хряща, а рухи забезпечують під’язикові м’язи. Це складний відділ, у якому кожна частина відповідає за свою функцію.

М’язи гортані виконують два основні завдання:

• звужують і розширюють голосову щілину (щиточерпакуваті, перснечерпакуваті, коса та поперечна черпакуваті м’язи);
• натягують голосові складки за допомогою голосового м’яза та перснещитоподібної м’якої тканини.

Вхід у гортань

Позаду входу розміщені черпакуваті хрящі у вигляді невеликих горбків. Спереду їх прикриває надгортанник, а з боків тягнеться черпакувато-надгортанникова складка з клиноподібними горбиками.

Порожнина гортані

Внутрішній простір гортані поділяють на три поверхи. Верхній починається від складок присінка й сягає надгортанника; його вкриває зволожена слизова оболонка. Середній, або присінково-шлуночковий, — найвужчий фрагмент: він тягнеться від голосових складок до складок присінка. Нижній, підголосовий, лежить біля голосової щілини й закінчується розширенням, від якого починається трахея.

Стінка гортані складається з кількох шарів:

• слизова оболонка — покрив із численними ядрами та призматичним епітелієм;
• фіброзно-хрящовий шар — ніжні гіалінові хрящі, оточені волокнами, що разом утворюють каркас гортані;
• сполучнотканинний шар — з’єднує гортань із сусідніми частинами шиї зсередини.

Функції глотки та гортані

Анатомія цих відділів прямо пов’язана з тим, що вони роблять. Гортань відповідає за три ключові процеси.

Захист

Слизова оболонка гортані має рухомий шар із залозистою тканиною. Якщо шматочок їжі проходить повз стравохід, нервові закінчення запускають рефлекс — виникає кашель, який повертає їжу з гортані назад у рот.

Дихання

Дихальна функція тісно пов’язана із захисною. Отвір, який формують голосові складки й залози, то звужується, то розширюється, скеровуючи потік повітря.

Голос і мовлення

Тембр голосу залежить від анатомічної будови гортані та стану її сполучних м’язів і тканин. Глотка працює схоже, але з власними нюансами:

• дихання — у ньому задіяні всі частини глотки: ніс, рот і горло, а кисень надходить спершу через ніс;
• голос — приголосні та голосні формуються в м’яких тканинах піднебіння і за участю язика; ці структури діють як «завіса» для носоглотки, завдяки чому виникає тембр і висота звуку;
• захист — лімфоїдне кільце глотки разом із сусідніми м’якими тканинами утворює частину імунної системи. Якщо є вроджені чи набуті дефекти, тканини розростаються, чутливість знижується й починають розмножуватися бактерії. Глотка збирає збудників, захищаючи інші відділи, тож запалення в ній відгукується болем у носі та вухах;
• ковтання і ссання — на верхівці відділу розташовані війчасті рецептори. Коли вони працюють, м’які тканини скорочуються, виділяється слиз і виникає глотковий, блювотний або кашльовий рефлекс. Шкідливі речовини, що осіли на віях, ми або відкашлюємо, або проковтуємо.

Анатомія та функції трахеї

Трахея з’єднує гортань із бронхами й проводить насичене киснем повітря до легень. Це порожнистий орган у вигляді трубки завдовжки від 8,5 до 15 см — точна довжина залежить від фізіологічних особливостей людини. Приблизно третина трахеї лежить на рівні шиї, решта опускається в грудну порожнину. На рівні п’ятого грудного хребця вона розділяється на два бронхи.

Орієнтуватися в будові трахеї допомагає її оточення:

Сторона	Сусідня структура
Спереду	Щитоподібна залоза на рівні шиї
Ззаду	Стравохід
З боків	Скупчення нервових закінчень, сонні артерії та внутрішні вени

Стінка трахеї має власні шари. Слизова оболонка складається з війчастого епітелію, на поверхні якого виділяється невелика кількість слизу, а клітини внутрішньої секреції продукують серотонін і норадреналін. Підслизовий шар утворюють дрібні судини та нервові закінчення; його сполучна тканина пухка й м’яка. Хрящова частина — це гіалінові неповні хрящі, з яких складається близько двох третин трахеї; їх з’єднують спеціальні кільцеві зв’язки. Перетинчаста стінка ззаду межує зі стравоходом — завдяки цьому ковтання й дихання не заважають одне одному. Зовні орган укриває тонка адвентиційна оболонка із сполучних волокон.

Функції трахеї, попри простоту будови, надзвичайно важливі:

1. проведення повітря до легень;
2. затримання дрібних частинок, що потрапляють із зовнішнього середовища: їх огортає слиз, а вії виштовхують угору;
3. очищення повітря для легень — бруд піднімається з трахеї до гортані й глотки та виводиться з кашлем.

Захворювання, патології та травми горла

Щоб вчасно почати лікування проблем, пов’язаних із глоткою, гортанню чи трахеєю, потрібно правильно розпізнати симптоми — і зробити це може лише лікар. Нижче описано найпоширеніші гострі запальні стани цієї ділянки.

Гострий катаральний ларингіт

Це запалення слизової оболонки гортані. Воно виникає під дією патогенних бактерій, а також екзогенних та ендогенних чинників: переохолодження, надто холодної або гарячої їжі, тривалої розмови на морозі та інших подразників слизової.

Перші симптоми — хрипкий голос, першіння, неприємне відчуття в горлі, сухий кашель. Без лікування можуть виникати зміни в крові: дрібноклітинна інфільтрація, просочування слизової серозною рідиною. Діагностика зазвичай проста — візуальний огляд. Лікар ставить діагноз за симптомами: гостра захриплість, виражена набряклість слизової, неповне змикання голосових складок.

Захворювання може перейти в хронічну форму. Іноді виникає бешихове запалення слизової оболонки, яке може протікати одночасно із ураженням шкіри обличчя. Якщо лікування розпочати вчасно й правильно, хвороба минає приблизно за 10 днів. Якщо ж вона триває понад три тижні, ймовірність переходу в хронічну форму зростає. Під час лікування важливо дотримувати режим мовчання, доки симптоми не почнуть зникати.

Ангіна гортанна

Гортанна ангіна — гостре інфекційне захворювання, при якому уражається лімфаденоїдна тканина. Збудниками можуть бути бактерії, гриби та віруси; запалення виникає також від переохолодження чи травми. Збудник проникає в слизову оболонку повітряно-крапельним або аліментарним шляхом.

Коли звертатися до лікаря

Анатомія горла пояснює, чому симптоми в цій ділянці рідко бувають ізольованими: запалення в глотці відгукується болем у вухах, набряк гортані змінює голос, а подразнення трахеї викликає кашель. Орієнтуватися на власні відчуття недостатньо — стан слизових оболонок, рухливість голосових складок і зміни в тканинах оцінює отоларинголог під час огляду.

Загальні орієнтири, за яких не варто відкладати візит до фахівця:

• захриплість або зміна голосу триває довше двох тижнів;
• біль у горлі супроводжується утрудненим диханням чи ковтанням;
• кашель не минає попри домашні заходи, а мокротиння змінює колір або з’являються домішки крові;
• після травми шиї або грудної клітки виникає біль, осиплість чи порушення дихання.

Ці ознаки не є діагнозом, а лише приводом для консультації. Спроби лікувати горло самостійно, особливо антибіотиками без призначення, часто лише ускладнюють перебіг хвороби.

Як підтримати здоров’я горла

Профілактика для верхніх дихальних шляхів зводиться до кількох простих звичок. Пийте достатньо води, щоб слизова оболонка залишалася зволоженою й могла виконувати свою захисну функцію. У холодну пору року дихайте носом, а не ротом, і не розмовляйте тривалий час на морозі. Уникайте надто гарячих і надто холодних напоїв, які подразнюють слизову. Якщо голос «сідає», дайте йому відпочити: режим мовчання — не вигадка, а дієвий спосіб зменшити навантаження на голосові складки.

Знання будови горла допомагає не лише на іспиті з анатомії. Воно пояснює, чому інфекція в носоглотці віддає в вухо, чому нежить іноді закінчується ларингітом і чому лікар просить не говорити кілька днів. А ще — чому будь-яке самолікування в цій ділянці ризиковане: поруч розташовані дихальні шляхи, судини та нерви, які виконують надто важливу роботу.