Дитина постійно зриває скоринку з рани: причини — що робити?

У цій статті розглянемо, чому дитина постійно здирає корочку з рани та розчесує її. І водночас підкажемо, що робити в такій ситуації.

Певні звички такі розповсюджені, що ми їх майже не помічаємо й, що важливіше, не усвідомлюємо проблем, які за ними ховаються. Зазвичай, коли йдеться про дітей, мають на увазі смоктання пальців чи язика, гризіння нігтів, колупання в носі, зокрема роздирання шкірних ран. Однак істина лежить значно глибше. Навіть на перший погляд незначні звички можуть спричинити серйозні порушення психіки людини.

Як припинити дитячий потяг до здирання ран: аналізуємо психологічні причини та страхи

Такі прояви — це шкідливі звички. Проще кажучи, це небажана схильність, що переходить у потребу і проявляється у постійних діях, впливає на поведінку малюка. Надалі саме вона сприяє формуванню характерних рис особистості.

Ураження шкіри

Найгірше, що з роками такі погані звички можуть трансформуватися в інші, ще більш серйозні й негативні поведінки. Наприклад, початок куріння або вживання алкоголю. Отже, важливо з малечку прищеплювати корисні звички й уміння — заняття спортом, подорожі, хобі.

Звички часто зароджуються на фоні страхів, і це нормальне явище. Від народження дитина насторожено ставиться до нового, бо світ для неї поки незнайомий. У ранньому віці це зазвичай не несе великої загрози, і діти здебільшого з часом з цим справляються. Проте між 2 і 6 роками може виникати реакція на сім’ї події, яка провокує неврози та інші схильності. При відсутності проблем зі здоров’ям страхи зазвичай поступово слабшають і мало помітні. Але іноді звичка закріплюється настирливою ідеєю, а боязнь розвивається в реальну фобію.

Щоб помітити фобію, варто зважити на такі ознаки:

• нестабільні емоції у поведінці дитини;
• тривога, роздратованість і агресія, спрямована на себе (дитина рве волосся, чеше й здирає скоринки, б’є себе);
• під час страху дитина втрачає контроль і може випадково нашкодити собі;
• страхи заважають звичному способу життя.

Дослідіть страхи та переживання малюка

1. Якщо ви помітили будь-які зміни в поведінці дитини й помічаєте, що він настирливо здирає рани, слід звернути на це увагу і вжити заходів. Коли малюк постійно колупає подряпини та інші пошкодження шкіри, це не лише викликає фізичний дискомфорт, а й свідчить про його тривогу.
2. У ранньому віці такі звички часто минають самі по собі. Але якщо вони тривають довго, то з часом може розвинутися психологічна проблема – дерматиломанія, що часто супроводжується затяжною депресією. У стресі людина обдирає всі утворення на шкірі.
3. Краще одразу вирішити проблему в зародку, щойно ви її виявили. Рана заживе безсумнівно, але звичка колупати може затриматися надовго. Щоб позбутися проблеми, потрібно з’ясувати її причину.

Так дитина проявляє тривожність

Головні причини дитячих страхів:

• тривожна турбота. Часто надмірна реакція самих батьків лякає дитину більше, ніж сама подія. Якщо в голосі дорослого чути паніку, малюк також починає боятися.
• залякування й страшилки від батьків. Дорослі нерідко лякають дітей вигаданими персонажами. Оскільки малеча ще не розрізняє реальність і фантазію, її уява домальовує образи, і виникає багато страхів.
• надмірна опіка. Коли батьки буквально «бережуть» чадо занадто сильно, це підсвідомо підкреслює його безпорадність і незахищеність. З часом воно не вчиться самостійно піклуватися про себе. Через це знайомі речі викликають у дитини надто емоційну реакцію, і вона вважає, що не здатна протистояти загрозі.
• «білий шум». Батьки часто не помічають, що дивляться по телевізору діти чи вони самі, а почута інформація може стати приводом для тривоги й паніки у малюка. Навіть коли дитина, з вашої точки зору, просто перебуває в кімнаті і не дивиться передачу, постійні сюжети про катастрофи, вбивства тощо впливають на її незміцнілу психіку.
• розлука з близькими людьми. Діти досить гостро переживають розставання з батьками, навіть коли воно короткочасне. Ситуація загострюється особливо, якщо батьки розлучилися тимчасово або назавжди.

Бажання привернути увагу батьків

Методи боротьби з дитячими страхами, щоб дитина не роздирала рани

• Додайте позитиву. Варто показати об’єкт страху в кумедному, доброзичливому вигляді;
• Малюйте страх. Щодня знаходьте час, щоб разом із дитиною намалювати те, чого вона боїться, потім перетворіть це «чудовисько» на приємного героя. За допомогою таких прийомів дитина зможе виявити суть страху, і легше буде з’ясувати його причину;
• Придумайте разом казку з щасливим кінцем, де головний персонаж переможе «монстра». Одного разу замало, тому зробіть це вечірнім ритуалом, доки страх не вщухне;
• Якщо казок недостатньо, для кращого ефекту можна влаштувати лялькову виставу. Граючи роль самого «чудовиська», дитина зможе виплеснути переживання і самостійно розв’язати внутрішній конфлікт.

Якщо ваша дитина роздирає рани, які не встигають зажити, слід відразу звернути на це увагу і вжити заходів. Окрім психологічного підґрунтя, постійне копирсання ран може спричинити неприємні наслідки: існує ризик занесення інфекції.

Працюємо з цим одразу

Дитина здирає рану: як прискорити загоєння?

Повністю відучити дитину від здирання ран майже неможливо, але тимчасово можна обмежити доступ до ушкодженого місця і вжити заходів для його швидшого загоєння.

Щоб вирішити проблему, слід:

• Прикривати ушкодження. Намагайтеся якомога частіше захищати рану — наприклад, одягнути дитину так, щоб пошкоджене місце було закрито. За можливості — перебинтуйте.
• Заклеїти пластирем. Звісно, діти часто їх відривають і знову колупають рану. Але якщо подати це у вигляді гри, наприклад, пограти в піратів, дитина швидше відвернеться цікавою справою і забуде про ранку. Також допоможуть дитячі пласти́ри з малюнками, які зацікавлюють і відволікають.
• Якщо пластир все одно знімають, можна застосувати спеціальний клей БФ-6, що використовується в хірургії. Після нанесення за 2–3 хвилини утворюється плівка, яка тримається на шкірі до трьох днів — дитині її важко віддерти.
• Іноді малюки здирають скоринки через свербіж під час загоєння. Щоб зменшити його, можна використати розчин соди або різні гелі, наприклад, Фенистил, Рятувальник, Актовегін тощо. Щоб мазь краще вбралася, можна пограти в «Ладушки» після її нанесення. Якщо дитина все ж витирає крем і продовжує чіпати рану, процедуру краще виконувати під час сну.
• Швидкому загоєнню сприяє «Бебантен-плюс» на основі пантенолу та мірамістину, а також мазь «Альгофина» з натуральними компонентами — хвоєю й прополісом.

Відео: Дитина здирає рани — як правильно їх обробляти?

https://www.youtube.com/embed/O1UB-Fs_-DY