Штучний інтелект призвів до багатьох суперечок в питаннях авторських прав, етичності та в інших аспектах. Але незалежно від формату врегулювання відмовлятися або забороняти АІ ніхто не буде. Більш того, інтеграція цієї технології в інші галузі лише посилюватиметься.
«Згідно зі звітом Всесвітнього економічного форуму (WEF), до 2030 року роботодавці очікують досягти рівномірного розподілу роботи між працівниками та машинами. Але йдеться не про заміну людей, а про співпрацю зі штучним інтелектом», – говорить Сергій Токарєв.
Чому потрібна перекваліфікація
Згідно зі звітом, до 2030 року певні професії втратять актуальність, що призведе до зникнення 92 млн робочих місць. Але одночасно з цим з’явиться близько 170 млн нових робочих місць, а рівень зайнятості збільшиться на 7%.
«Чому це важливо для освіти? Бо роботодавцям потрібні будуть працівники з новим набором навичок», – констатує Сергій Токарєв.
За 5 років 39% чинних навичок застаріють або трансформуються, а 59% робітників муситимуть пройти перекваліфікацію. З найбільш жаданих навичок WEF виділив аналітичне мислення, гнучкість, лідерство та технологічну грамотність.
«Перші пункти належать до «м’яких навичок», які щодня стають все більш важливими. Але технологічна грамотність вказує на те, що працівнику потрібно буде володіти базовим розумінням роботи комп’ютера, штучного інтелекту та структури мов програмування. Це буде обов’язковим у будь-якій галузі», – говорить ІТ-підприємець.
При цьому потреба в технічних професіях буде лише зростати. Зокрема йдеться про інженерів у галузі фінтеху, спеціалістів зі штучного інтелекту та машинного навчання, аналітиків із роботи з великими даними та розробників ПЗ.
Як адаптувати освіту в Україні
Звіт від WEF дозволяє зрозуміти, як змінюватиметься ринок зайнятості та чого очікуватимуть компанії. Тому Сергій Токарєв поділився кроками, які допоможуть підготувати освітню систему України:
- Інтеграція вузьких техспеціалізацій. Потрібно інтегрувати в навчальні програми міждисциплінарність. Таким чином освітні заклади зможуть підготувати кадри, здатні працювати на периферії різних сфер.
- Локальні особливості. Під час розробки програми потрібно враховувати особливості регіону. Наприклад, якщо у місті знаходиться фармацевтичний завод, який потребує спеціалістів і готовий надаdfти робочі місця, місцевому вишу варто замислитися над створенням програм у напрямку MedTech.
- Перекваліфікація. Через тривалий період навчання дорослій людині складно буде опанувати нові навички. Наприклад, чотирирічна освіта в бакалавраті на повний день – це справжній виклик. Тому освітнім закладам варто сфокусувати увагу на короткій та середній тривалості програм навчання.
- Залучення викладачів із практичним досвідом. Вчитель, який веде курси з новітніх напрямків, мусить знати не лише теорію, а й розуміти, які технології популярні на ринку, які з них використовуються у конкретних сферах тощо.
Сергій Токарєв наголошує, що вищеописані кроки є загальними, але для кожної окремої галузі вони можуть мати специфічні рішення. Потрібно лише не лякатися нових реалій та не ігнорувати їхні можливості. Якщо освітні заклади вчасно підготуються до викликів, Україна матиме шанс швидко адаптувати ринок праці та стати глобальним хабом талантів.
