Дисгідротична екзема на руках та стопах. Лікування дисгідротичної екземи

Різновид хронічного екзематозного дерматиту, що супроводжується явищами дисгідрозу (зневоднення) шкірних покривів, зветься дисгідротичної екземи. Хвороба найчастіше вражає кисті рук і стопи та зустрічається як у дорослих, так і у дітей. Її прояви багато в чому схожі на інші види дерматитів, а також з грибковими ураженнями шкіри.

Точний механізм виникнення цього захворювання поки що не відомий. Донедавна вважалося, що основною причиною його розвитку є порушення роботи потових залоз, проте останні дослідження показують, що виникнення дидисгідротичної екземи можливе і за нормального функціонування. Серед факторів, що провокують виникнення симптомів хвороби, можна виділити такі:

Також велике значення мають порушення у роботі імунної та ендокринної систем, нервової системи, порушення обміну речовин.

Симптоми дисгідротичної екземи

Найбільш характерним проявом дисгідротичної екземи на руках та інших ділянках тіла є везикульозний висип – висипання, що складаються з безлічі бульбашок діаметром до 4-5 міліметрів, наповнених рідким вмістом. При цій формі захворювання бульбашки розташовуються глибоко всередині епідермісу і, як наслідок, викликають сильне свербіння. У деяких випадках він передує утворенню висипних елементів. Долоні, тильні сторони кистей, підошви стоп, бічні сторони пальців – найчастіші місця локалізації висипки.

Через деякий час після появи везикули лопаються, вміст витікає назовні, а на місці висипу виникають ділянки виразки. При розтині кількох бульбашок ерозії можуть поєднуватися. Поступово виразки гояться і покриваються жовтими або коричневими кірками. Процес утворення нових висипних елементів, їх розтин та загоєння може тривати до 3 тижнів; після загоєння на місці ерозії залишається ділянка гіперпігментації (потемніння).

При тривалому перебігу захворювання відбувається постійна, хронічна зміна структури та зовнішнього вигляду шкірних покривів. Шкіра червоніє та потовщується, на ній утворюються глибокі тріщини, виникають ділянки лущення. Для дисгідротичної екземи також характерно формування ділянок висушеної, зневодненої шкіри, що нагадує за своїм зовнішнім виглядом вощений папір.

Зараз читають:Лечение от алкоголизма — возвращение к полноценной жизни

Попадання в тріщини та виразки хвороботворних мікроорганізмів (наприклад, стрептококів) викликає вторинне зараження. При цьому змінюється симптоматика: найчастіше на поверхні шкіри утворюються пустули з гнійним вмістом, виникає гнійне запалення шкірних покривів. Виникає болючість, набряклість та почервоніння, з’являються симптоми загальної інтоксикації – головний біль, лихоманка, у деяких випадках – нудота, розлади апетиту та сну, збільшення лімфовузлів (пахвових, ліктьових, пахових, підколінних).

Незважаючи на те, що існують гострі форми захворювання, найчастіше дидисгідротическая екзема протікає в хронічній формі з рецидивами, що виникають іноді. Ремісії можуть тривати кілька місяців. Загострення далеко не завжди відбуваються при контакті з алергенами або дратівливими речовинами та можуть виникати на тлі повного здоров’я.

Діагностика

Нині немає специфічних методів, дозволяють точно визначити захворювання. Основними його ознаками є характерні зовнішні прояви; на дисгідротичну екзему також вказує на хронічний характер перебігу хвороби. Серед захворювань, для виключення яких проводиться диференціальна діагностика, виділяють контактний дерматит, грибкові інфекції та долонно-підошовний псоріаз.

Як основний лабораторний метод диференціальної діагностики застосовують дослідження зіскрібка на наявність патогенних грибків. Також для дослідження використовують вміст пухирів та зіскрібків з ділянок ерозії. Це дозволяє підтвердити неінфекційне походження захворювання, а за наявності вторинної інфекції точно підібрати антибіотики для боротьби з її збудникам.

Профілактика та лікування дисгідротичної екземи

З появою перших симптомів захворювання необхідно негайно звернутися до дерматолога. Первинні заходи боротьби з екземою включають дотримання гіпоалергенної дієти, з якої слід виключити такі компоненти:

цитрусові
шоколад
горіхи
мед
полуниця
риба та інші морепродукти

Велике значення має усунення контакту з речовинами, що подразнюють шкіру – побутовою хімією, пилком рослин,

вовною, пилом та іншими алергенами. Тісне взуття та синтетичні шкарпетки при дисгідротичній екземі стоп також можуть впливати на розвиток захворювання.

Зараз читають:Перша допомога при тепловому ударі: ознаки та симптоми сонячного удару

В активний період захворювання, який супроводжується підвищенням чутливості шкіри та сильним свербінням, використовують примочки з 1% розчином таніну, 2% розчином борної кислоти, 0,25% розчином срібла нітрату, ванни з 0,01-0,1% розчином калію перманганату, розчином циндолу 1-2 рази на добу протягом 4-7 днів. Тривалість прийому місцевих ванн становить від 15 до 25 хвилин.

Медикаментозна терапія включає застосування наступних засобів:

антигістамінні препарати та заспокійливе для зняття сверблячки та набряків — тавегіл, зіртек, супрастин
мазі та інші препарати на основі кортикостероїдів – при тяжких випадках захворювання для усунення зовнішніх симптомів; тривале застосування кортикостероїдів не рекомендується через високий ризик розвитку залежності та ускладнень
антисептичні засоби – дезінфікуючі розчини дозволяють усунути ризик приєднання вторинної інфекції
антибіотики – застосовуються для профілактики та лікування грибкових та бактеріальних інфекцій у вигляді мазей, таблеток або ін’єкцій

Благотворну дію при дисгідротичній екземі також мають деякі фізіотерапевтичні методи: лазеро-, магніто-, кріотерапія, ультрафонофорез, дарсонвалізація, ультрафіолетове опромінення, електросон, голкорефлексотерапія.