Себорейна екзема – чому виникає та як її лікувати?

Себорейна екзема – хронічне шкірне захворювання, що проявляється у вигляді множинних висипів на шкірі. В основі механізму розвитку цього захворювання лежить порушення роботи сальних залоз. За різними даними на це захворювання страждає від 3 до 5% населення Землі.

Хвороба може вражати людей будь-якого віку та статі, проте найчастіше зустрічається у чоловіків у період статевого дозрівання. Крім того, нерідко зустрічається себорейна екзема у немовлят та дітей старшого віку.

Сьогодні немає єдиної теорії, яка б повністю пояснювала походження себорейної екземи шкіри. Найбільш популярною є інфекційно-алергічна теорія, яка пов’язує прояви захворювання із розвитком аномальної алергічної реакції на грибок Pityrosporum ovale. Цей мікроорганізм у 50-80% випадків виявляється у зразках, взятих із ураженої тканини хворого на себорею. Також часто виявляються різні грибки з роду Candida.

Також лікарі та вчені називають безліч факторів, які можуть сприяти розвитку захворювання:

Крім того, одним із найважливіших факторів є стійке зниження імунітету. Захворювання нерідко виникає і натомість гострих чи хронічних інфекційних захворювань (синусити, отити, ГРВІ, тонзиліти та інших.). Дуже схильні до себорейної екземи пацієнти, які страждають від ВІЛ та СНІД. У цьому випадку захворювання нерідко переходить у генералізовану форму, торкаючись практично всієї поверхні шкіри.

Симптоми себорейної екземи

Найбільш характерним проявам захворювання є висип жовтих або рожевих вузликів. Спочатку вони мають невеликий розмір, близько 1-3 міліметрів у діаметрі, проте поступово збільшуються та зливаються між собою, утворюючи великі ділянки ураження шкіри.

У результаті поверхні шкіри формуються круглі бляшки розмірів від однієї до двох сантиметрів. Їхня поверхня покривається жирними лусочками. При відокремленні лусочки відкривається злегка зволожена поверхня, проте сильне мокнення для хвороби на ранніх стадіях не характерне.

Зараз читають:Як доглядати за тонким волоссям — 5 секретів догляду

Ділянки, уражені захворюванням, мають нерівні межі, але чітко відокремлені від здорової шкіри. На тілі вони утворюють великі плями, що нагадують обрисами географічні карти. Такі плями злегка піднімаються над здоровою шкірою і мають тенденцію до розростання.

Для себореї характерна підвищена жирність шкіри в області висипів, проте вона може виявлятися не відразу. Крім того, захворювання може супроводжуватися свербінням.

Найчастіше виникає себорейна екзема на обличчі, голові, у тому числі – на її волосистій частині, навколо рота, в носогубних складках, на бровах, за вухами. Також хвороба може зачіпати шкіру тулуба, особливо у місцях утворення природних шкірних складок, шкіру кінцівок, проте це трапляється набагато рідше.

При подальшому перебігу захворювання можливий розвиток екзематозного блефариту (ураження шкіри повік), кон’юнктивіту, які супроводжуються почервонінням та набряком шкіри повік, появою лусочок та розтріскуванням шкіри в ділянці очей, злипанням повік.

Висипання дозволяються поступово, починаючи з центральної частини бляшки, тому згодом круглі бляшки перетворюються на дуги чи кільця. При своєчасному та правильно призначеному лікуванні слідів після себорейної екземи не залишається.

Захворювання часто супроводжується вторинними інфекціями, які можуть помітно впливати на симптоматику.

Діагностика хвороби

З появою симптомів захворювання необхідно звернутися до дерматолога; у багатьох випадках для встановлення діагнозу достатньо огляду, оскільки захворювання має характерну симптоматику.

За необхідності можливе проведення наступних діагностичних процедур:

Дерматоскопія.
Люмінесцентна діагностика
Дослідження зіскрібка волосся та шкіри на наявність патогенної флори.
Бактеріальний посів рідини, що відокремлюється з осередків ураження (при вторинному інфікуванні).
Гістологічне дослідження.

Для виявлення хронічних інфекцій та інших факторів, що сприяють розвитку захворювання, можуть бути рекомендовані консультації інших медичних фахівців: ендокринолога, гастроентеролога, невролога, отоларинголога, гінеколога, окуліста.

З цією ж метою може бути проведена додаткова діагностика: УЗД органів малого тазу та черевної порожнини, гастроскопія, імунологічні, визначення рівня гормонів крові.

Зараз читають:За що відповідає пролактин у чоловіків: основні фактори, що впливають на концентрацію, симптоми та наслідки підвищення, допустимі параметри — як знизити рівень пролактину у чоловіків?

Прояви себорейної екземи багато в чому схожі на симптоматику інших захворювань: псоріазу, професійної та істинної екземи, мікроспорії, трихофітії. Щоб унеможливити помилку, необхідно провести диференціальну діагностику.

Себорейна екзема: лікування

Терапія захворювання може мати як місцевий, і системний характер.

Для боротьби з легкими формами захворювання застосовуються місцеві протигрибкові та протимікробні препарати, засоби на основі кортикостероїдів.
Благодійний ефект мають розчини на основі саліцилової кислоти, сірчана бовтанка, цинкові мазі.
Приєднання вторинної інфекції може вимагати використання системної терапії антибіотиками.
При тяжких формах захворювання також проводиться системна протигрибкова терапія за допомогою таких препаратів, як тербінафін, флуконазол, кетоконазол, ітраконазол.
Комплексна терапія також може включати прийом заспокійливих засобів, антигістамінних препаратів, свербіж і набряк, що знімають, мультивітамінів, препаратів для лікування хвороб шлунково-кишкового тракту.

Велике значення при лікуванні себорейної екземи голови та інших ділянок має усунення факторів, що сприяють появі та розвитку хвороби. Пацієнти, які мають схильність до підвищеної секреції сальних залоз, повинні уникати гострої, жирної, смаженої та солодкої їжі; необхідно також відмовитися від відвідування лазні.

Слід ретельно підбирати косметичні засоби: вони мають бути гіпоалергенними та відповідати жирності шкіри, типу волосся пацієнта. Краще віддати перевагу спеціальним шампуням та іншим засобам, призначеним для догляду за себорейним волоссям та шкірою.

Хороших результатів нерідко вдавалося досягти, застосовуючи різні методи фізіотерапії: дарсонвалізацію, магнітну та лазерну терапію, кріотерапію та крімасаж.

Вибір схеми лікування та призначення препаратів виконується лікарем з урахуванням побажань пацієнта.